Харківський бронетанковий завод та Харківське конструкторське бюро ім. Морозова, які обидва входять до ДК “Укроборонпрому”, паралельно займаються модернізацією Т-64. Обидва замінюють двигун на 6ТД та покращують експлуатаційні характеристики машини.
Про ці модернізації Defense Express поговорив з Вадимом Павличем – танкістом, фахівцем-практиком, який на передовій ремонтував танки ЗСУ. Відеоінтерв’ю з ним вийде на нашому YouTube каналі вечором вівторка – тож пропонуємо підписатися, аби не пропустити найцікавіше.
В ньому також мова піде про бойовий досвід використання танків Т-64 на Донбасі, протистояння з російським Т-72Б3, а також про ефективний шлях оновлення танкового парку Збройних Сил України.
“На ХБТЗ виконується модернізація Т-64БМ2. Це, так званий, “недобулат”, бо свого часу була випущена невелика партія з, приблизно, 12 машин, які замість форсованого двигуна 5ТДФМ на 850 к.с. отримали звичайний на 690-700 к.с. після капітального ремонту. До того ж заміна захисту проводилась не в повному обсязі – ніхто не зрізав 30-мм додатковий лобовий лист і прямо на нього встановили елементи вбудованого динамічного захисту “Ніж”.
Тобто це викликало додаткове навантаження на ходову частину, на яке наклалась недостатня потужність двигуна.
Також не був замінений приціл 1Г42 тобто система управління вогнем не змінилась на 1А45, яка дозволяє вести вогонь “Комбатом”. Це все здешевило модернізацію, а візуально від не відрізнявся від повноцінного “Булату”.
Спроби використати ці машини у реальних умовах експлуатації одразу ж зустрівся з диким перегрівом. Машина не могла нормально їхати й це часто приписують саме “Булату”, проте це стосується Т-64БМ2, такого собі “Квазімодо”.
І саме ці “недобулати” і модернізують на ХБТЗ – бо їх потрібно перетворити на повноцінні бойові машини. На них встановлюється двигун 6ТД, корпус частково доопрацьований – верхня частина моторно-трансмісійного відділення буде від танка Т-84, а система управління вогнем та приціл – з Т-80УД.
Під питанням залишається заміна прицілу 1Г42, скоріш за все прийнято рішення обмежитись встановленням тепловізійного каналу та нового командирського приладу.
Щодо двигуна, то мова йде про першу версію 6ТД на 1000 к.с., а не про 6ТД-2 на 1200 к.с., що встановлюється на “Оплот”. Також є питання до трансмісії, бо вона переходить з Т-80УД, який не має швидкого реверсного ходу, на противагу рішенню використати напрацювання з “Оплоту”, який має швидкість заднього ходу у 35 км/год.
З боку видання зазначимо, що поява модернізованих Т-64БМ2 очікується на параді до Дня Незалежності України.
“Своєю чергою, на ХКБМ ведуться роботи під шифром “Краб”. Цей проект також передбачає заміну двигуна на 6ТД, але, можливо, з повноцінним заднім ходом. Далі буде запропоновано декілька варіантів.
Перший – стара літа башта з доробками, як на “Булаті”, тобто з мінімальними змінами. Другий – нова сварно-катана башта, яка дозволить розмістити повний спектр сучасного танкового прицельно-спостережнього обладнання та інші електронні системи.
Якщо говорити відверто, “Краб” це бачення людей, які доволі довго ігнорували Т-64 взагалі та відтягували цю розробку з 2016 року. І насправді все залежить від точного технічного завдання з боку Міноборони, який має визначити, що саме має бути встановлене на “Краб”.
Відмова від літої башти та перехід на нову – дозволяє навіть замінювати калібр гарамати, як на Т-84 “Ятаган”
З боку Defense Express зазначимо, що історично ще за радянських часів розвиток платформи Т-64 зупинився на рівні Т-64БВ та проекту “Кедр”, який передбачав ремоторизацію на 6ТД, але не пішов у серію.
Надалі у ХКБМ сконцентрувались над перспективним танком “Молот” та паралельно провели роботи над заміною газотурбінного двигуна танка Т-80У на 6ТД, у результаті якого з’явився Т-80УД. Вже за часи незалежності саме на базі проекту Т-80УД був створений Т-84, а далі – “Оплот”. Створення ж “Булату” проходило шляхом мінімізації витрат і без ремоторизації.
