Серед можливих кандидатів на оновлення Повітряних сил України JAS 39 Gripen від Saab займає доволі вагоме місце, пише Defense Express.
JAS 39 Gripen створювався у Швеції, яка не є членом НАТО та у випадку війни ризикує розраховувати виключно на свої сили. Тому Saab створив літак, який якнайкраще підходить до умов власного поля бою проти противника, який для Швеції та України – один.
І саме Gripen в Україні розглядається суспільством, як один з найбільш вдалих варіантів для оновлення Повітряних сил, які мають “відправити на пенсію” МіГ-29 та Су-27. На користь шведського літака “записують” малу ціну, невибагливість, а також широкий спектр озброєння та можливостей бойового застосування.
Тому ми присвятили окремий матеріал літакові Gripen та розібрав де міфи, а де реальність, а також на що, зазвичай не звертають увагу.
Одним з найперших пунктів щодо переваг JAS 39 йде ціна. Мовляв – це найдешевший винищувач покоління 4+, який у Стокгольмі навіть пропонують брати у лізинг.
І дійсно, у 2003 році Чехія саме у таку 10-річну оренду взяла 14 Gripen за помірні 800 млн доларів. У цьому ж році на тих самих лізингових умовах 14 винищувачів взяла і Угорщина, яка витратила на це близько 700 млн доларів.
Але такі дійсно “казкові” умови були виключно у той період, коли сама Швеція порахувала, що в неї немає потреби у понад ніж 200 літаках, і вирішила скоротити свій авіапарк удвічі. Тому і при виборі розпилювати на металобрухт, чи продати – вибір був доволі очевидним.
Також необхідно зважити на те, що JAS 39 пройшов декілька етапів модернізації: базова A/B (одномісна/двомісна), яка відповідає технологічному рівню 90-х, C/D – 2000-х, а сучасна версія E/F, яка була продемонстрована у 2016 році, має зовсім інший цінник.
JAS 39E/F отримав новий двигун F414 від General Electric, який забезпечує безфорсажний політ на надзвуковій швидкості 1,25 Маха. Окрім того, був у 1,5 раза збільшений об’єм палива, який тепер дозволяє досягти бойового радіуса у 1300 км проти 800 км у JAS 39C/D. Також було збільшено і максимальну злітну вагу – до 16,5 тонн та кількість точок підвіски озброєння – з 8 до 10.
А головне, звісно, нове комп’ютеризоване обладнання з модульним програмним забезпеченням, електродистацнійна система керування, широке використання радіопоглинальних матеріалів та новий радар з активною фазованою решіткою.
Саме такі літаки у 2014 році закупила Бразилія: 36 машин (28 в одномісній версії JAS 39E та 8 у двомісній F), із правом виробництва на своїх потужностях 15 літаків, обійшлися у 5,4 млрд доларів.
На фоні цінника у 150 млн доларів за одиницю, особливо в умовах України, може врятувати лише те, що Швеція продовжує пропонувати старіші JAS 39C/D Gripen. Наприклад, у 2016 році Індонезії пропонували купити 16 літаків у цій версії за 1,5 млрд доларів, тобто формально, за 94 млн доларів за одиницю.
Це, звісно, не 50-60 млн доларів, як для Чехії чи Угорщини. Але все ж таки менше за реальний цінник за F-16 на міжнародному ринку, який становить 130-150 млн доларів за версію Block 70/72 (із супутнім обладнанням та послугами). Бо 57 млн доларів він коштує для американських військових.
Проте у Saab є ще один козир у рукаві – готовність передачі технологій та локалізації виробництва. Враховуючи те, що Повітряні сили України мають отримати до 2035 року чотири бригади з багатофункціональними винищувачами, це може стати стратегічним фактором.
Крім того, для України надважливим чинником можливо вважати низьку вартість однієї льотної години Gripen, яка становить 7-8 тисяч доларів для версії JAS 39C/D, та, за непідтвердженою інформацію стосовно JAS 39E/F, навіть 4 тисячі доларів.
Для порівняння, цей доволі абстрактний показник у F-16 – близько 7-8 тисяч доларів, F/A-18 – 12-18 тисяч доларів, Dassault Rafale – близько 16-20 тисяч доларів.
Ще одним “плюсом” на користь Gripen є його невибагливість до посадкових смуг, бо він створювався у Швеції, яка за доктриною, у випадку війни, має розсередити свою авіацію по всій країни. Тому він має здійснювати зліт та посадку з не дуже якісних смуг, включно із польовими аеродромами на автомобільних магістралях.
А наостанок можливо згадати, що арсенал озброєння Gripen більш ніж широкий та включає ракети від різних виробників, включно з AIM-120 AMRAAM, ракетами від MBDA, високоточними бомбами GBU-12, крилатими та протикорабельними ракетами.
Враховуючи те, що вітчизняний ОПК може випускати ракети повітря-повітря, а також має створити повітряний варіант “Нептуна”, така можливість Gripen значно привабливіша за варіант, коли крім літака необхідно буде закуповувати до нього ще і закордонне озброєння. А для розуміння порядку цифр, одна ракета Meteor від MBDA коштує два мільйони євро.
Тому на користь JAS 39 Gripen можливо сміливо записати помірну ціну, невибагливість, малі експлуатаційні витрати, можливість інтеграції вітчизняного озброєння та широкий простір для подальшої модернізації, а також можливість локалізації виробництва.
І якщо справа все ж таки дійде до відкриття офіційного тендера на закупівлю винищувачів для Повітряних сил, головним питанням залишиться лише готовність Saab брати в ньому участь.
Бо побити “козирі” Gripen буде доволі складно і тому “боротьба” з ним буде йти не на полі характеристик, а шляхом надання цікавіших кредитних умов, дипломатичними каналами та прямим лобізмом.
