На тлі очевидних успіхів у сфері постачання армії та НГУ автомобільним транспортом (буквально за останні півроку прийнято на озброєння як вантажні МАЗи з китайськими двигунами, так і «командирські» «Богдани», все більше КрАЗів), куди більш загрозливою виглядає ситуація із забезпеченням бронеавтомобілями. Як і раніше, основну частину складають старенькі БРДМ-2, хоча й частково модернізовані, констатує історик, військовий експерт Михайло Жирохов. У колонці для Mind експерт проаналізував, якими бронеавтомобілями користуються армія та силові відомства України наразі й наскільки вони боєздатні.
«Викруткова» техніка початку АТО. Ейфорія першого року війни, коли активно закуповувалися відразу кілька моделей – перш за все «викруткові» від КрАЗу «Кугуар» і «Спартан». Ці машини у канадської фірми Streit Group щодо масово купували восени 2014 року як для НГУ, так і для армії. Головним їхнім недоліком було шасі від комерційних машин – той же «Спартан» на Ford 550, а «Кугуар» – пікапа Toyota Land Cruiser. Звідси вкрай обмежені можливості для установки броні, ненадійні вузли і агрегати, слабкі позашляхові якості.
Ціна на виході теж виявилася «небожою» – близько 5,5 млн грн за одиницю, а локалізації не було майже зовсім. Природно, що такі машини викликали великі нарікання з боку військових, і від їхніх закупівель досить швидко відмовилися. Останнє за часом надходження – це капітально відремонтовані машини, які передавалися у лізинг місії ОБСЄ і нині повернуті Україні.
Капітально відремонтовані машини. Решта на озброєнні всіх силових відомств машин, а їх купували також і прикордонники, наразі, як то кажуть, доживають свій вік. Більш-менш «пощастило» лише зразкам, які потрапили на озброєння полку НГУ «Азов». Тут волонтери провели якісні доопрацювання принаймні одного з «Кугуарів». Вони замінили амортизатори, поставили посилений диск зчеплення та нові підшипники, закріпили камери відеоспостереження і нові дзеркала заднього виду. Машина помітно виграла як у плавності ходу, так і в стійкості.
За результатами робіт волонтери (а серед них є досить відомі у світі автоспорту люди) підготували пропозиції щодо капітального ремонту та з доопрацювання машин. Ці матеріали були відправлені як на Кременчуцький автозавод, так і до Міністерства оборони України, проте ніхто інтересу не виявив.
Досить висока ціна, невдалий дебют і відсутність технічної підтримки від виробника призвели до того, що доволі перспективні напрацювання від канадців (типу «Фіони», «Халка» або безпілотного «Спартана») військових просто не зацікавили.
Нові бронеавтомобілі. Досі генерали наполягають на прийнятті на озброєння такого довгобуду (йому скоро вже виповниться 15 років), як легкий бронеавтомобіль «Дозор-Б». При цьому військові наполягають на тому факті, що апарат розроблявся спеціально під потреби армії, не на базі комерційного зразка, і були враховані всі побажання.
Впевненість у новій машині була такою високою, що ще влітку 2014 року Міністерство оборони було готове укласти контракт відразу на 200 машин, а львів’яни (Львівський бронетанковий завод. – Mind) обіцяли почати серійний випуск вже у вересні. Однак це були лише благі побажання – можливостей для запуску виробництва не було, крім того, виявили серйозні проблеми з бронею для них. Військові на цьому тлі різко зменшили свої апетити – вже влітку 2015 року йшлося про закупівлю 40 машин. А фактично станом на весну 2018-го армія отримала 10 автомобілів «Дозор-Б», які проходять військові випробування на фронті у складі 95-ї аеромобільної бригади ДШВ.
Очевидно, невдачею закінчилися і спроби використовувати польські напрацювання по темі – адже в країні випускається «клон» машини «Онцилла». Так, улітку 2017 року з’явилися фотографії однієї закупленої ГК «Укроборонпром» польської машини.
Свого часу масово купувався ще один броньовик на базі комерційної вантажівки IVECO EuroCargo – «Козак-2» виробництва київського НПО «Практика». Такі машини закуповувалися як прикордонниками, так і НГУ, а з травня 2017 року – і ВСУ. Судячи з торішніх відео й фото, бронеавтомобілями насамперед насичували десантно-штурмові частини. Однак за останній рік повідомлень про отримання великої партії таких машин немає.
Після припинення закупівель російських двигунів виробництва Ярославського заводу незрозуміла доля ще однієї машини – «Варта» на шасі МАЗ. Ця білоруська розробка була прийнята на озброєння спецпідрозділів поліції «КОРД» і Національної гвардії (зокрема, вже згадуваного полку «Азов»). Хоча машини офіційно прийняті на озброєння армії (у вересні 2016 року), однак автору цих рядків не траплялося надійних свідоцтв щодо знаходження цих машин у стройових бригадах.
Так само немає інформації про закупівлю ще одного броньовика – «Барс-8» на базі все того ж Ford F-550, як і «Спартан». Його планували прийняти на озброєння ЗСУ спочатку у 2016 році, потім у 2017-му. Підтвердженням того, що цей проект все ще не списаний з рахунків, є виставка «Озброєння та безпека – 2017», де був продемонстрований мобільний мінометний комплекс на його базі.
Знову-таки, на базі того ж Ford F-550 спроектований і бронеавтомобіль «Варта-Новатор». Машина позиціонується як легка багатоцільова і розроблена спеціально під технічні умови НГУ. Її випробування були продемонстровані публіці у грудні 2017 року, однак на сьогодні немає інформації про укладені контракти на поставку.
Тобто наразі можна сміливо констатувати, що планомірного процесу переозброєння наших силових структур на більш сучасну бронетехніку з колісною формулою 4х4 немає. А значить, і надалі основним броньованим транспортом на першій лінії протистояння залишиться старенький БРДМ-2.
