В ДККБ “Луч” попри відсутність замовлення та фінансування з боку Держави продовжують роботи зі створення першого українського ударного безпілотного комплексу. Генеральний конструктор-Генеральний директор КБ “Луч” Олег Коростельов розраховує, що за рік держпідприємство з суміжниками зможе створити дослідний зразок ударно-розвідувального БПЛА “Сокіл-300” та почне його випробовування. Про це очільник ДП “Державне Київське конструкторське бюро “Луч” повідомив в інтерв’ю Security Talks.
“Ми зараз терміново діємо в усіх напрямках (розробки) – розробка двигуна, виготовлення самого планера, проведення тестування тих складових частин, які ми оголошуємо, і сподіваюся, що за рік ми встигнемо”, – наголосив Олег Коростельов.
Наразі всі роботи над проектом фінансуються за власні обігові кошти підприємства. Однак на КБ “Луч” сподіваються, що до фінансування приєднається й Міноборони, яке зараз закуповує турецькі комплекси Bayraktar TB2.
“Я очікую, що військові зроблять і інший розумний крок. Давайте підпишемо рішення, давайте запустимо роботу. Тим більше коштує вона набагато менше, ніж ті гроші, за які закуповується цей комплекс (Bayraktar TB2). І паралельно спробуємо здійснити власну розробку, яка в кінцевому підсумку принесе свої плоди хоча б тим, що вона буде конкурувати, зменшуючи вартість тієї (турецького БпАК) і збільшувати функціональні можливості своєї розробки”, – відзначив Генеральний конструктор-Генеральний директор ДККБ “Луч”.
На його думку, створення українського ударного комплексу такого класу дасть змогу (окрім таких зрозумілих речей як розвиток можливостей українського ОПК та експортного потенціалу) доповнити ударно-розвідувальні можливості безпілотної авіації Збройних сил України.
Так, “Сокіл-300” зможе діяти в тих умовах (типових для нашої країни) де важко використати можливості турецького комплексу. Мова йде про відмінні від звичайних в країнах Ближнього Сходу (де зазвичай до 300 днів на рік стоїть ясна погода без хмарності) метеорологічні умови. Значна хмарність та мряка в Україні присутня більша частину року, що заважає використанню звичайних оптичних та тепловізійних приладів для спостереження поверхні та виявлення ворога на великих відстанях.
“У нас дуже важкі метеоумови, які не пробиває тепловізор і пробити можуть тільки спеціальні радіозасоби, які сканують землю так само як тепловізор. Спеціальні радіосистеми виявлення, подібні голівці на “Нептуні”, які будуть сканувати поверхню. Саме ця перевага і закладається (в “Сокіл-300″)”, – розповів Олег Коростельов.
Ще одним доповненням може стати застосування вітчизняного керованого озброєння (ракет РК-2П з дальністю дії до 10 км), оскільки ті самі складні українські метеоумови ускладнюють й наведення та використання високоточних плануючих боєприпасів з лазерним наведенням MAM-L, якими озброєні Bayraktar TB2.
Певні технічні особливості вимагають від Bayraktar TB2 здійснювати скидання плануючих бомб по цілях з великої висоти (близько 3000 метрів), що досить важко робити коли тобі заважають хмари й не видно цілі. Крім того, це збільшує загрозу бути ураженим засобами ППО ворога.
А ось “Сокіл-300” в таких умовах зможе діяти зовсім по іншому.
“Ми говоримо, що ми закладаємо ракети з дією за прямим лазерним каналом, якими можна буде стріляти на 10 км, але з низькою висоти – з 50 або зі 100 метрів. І на 10 кілометрах (за дальністю від цілі) такий безпілотник дуже важко виявити на такій малій висоті”, – розповів очільник ДККБ “Луч”.
“Тому ми й розраховуємо на певну перевагу, яке дозволить нам змагатися”, – наголосив він.
Нагадаємо, вперше про ударний безпілотник від ДККБ “Луч” стало відомо напередодні перенесеної виставки “Зброя та Безпека” (що мала пройти у жовтні 2020 року). Офіційна презентація макету “Сокіл-300” відбулася на початку листопада минулого року. Український апарат оснащений новітньою вітчизняною гіростабілізованою оптико-прицільною станцією наведення ОПСН від ДП “Ізюмський приладобудівний завод” та здатний сканувати поверхню землі через хмарність за допомогою радіолокаційної станції виявлення морських та наземних цілей та малогабаритного радара з синтезованою апертурою антени (SAR).
