Міноборони зацікавлено в перспективній українській розробці танку, історія якого тягнеться з часів СРСР.
Танк “Нота”, або ж “Об’єкт 477А1” може стати гучним проектом українського оборонпрому в наступні роки. Тим паче, що зразки найсекретнішого танку “Нота” перебазовані з полігону Башкирівка, яким опікується Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім.Морозова, на спецсховище Міністерства оборони України.
Також були забрані для подальшого зберігання усі 152 мм боєприпаси до цього танку. На далі йдеться про отримання від ХКБМ документації на дослідну-конструкторську роботу “Нота”, які відкрита та супроводжується Міністерством оборони. Цю інформацію підтвердили в оборонному відомстві виданню Defence Express, уникаючи інших подробиць.
Можна припустити, що це рішення Міністерства оборони є упереджуючим задля мінімізації подальших ризиків – на тлі планів кластеризації/ корпоратизації підприємств “Укроборонпрому” і пропонованого злиття ХКБМ ім. Морозова, Заводу ім. Малишева та залишків ХКБД в одну структуру під проводом нових наглядових рад, налаштованих на сприймання реальності лише через комерційний вимір. З цієї техніки досі не знято гриф секретності попри те, що неодноразово планувалося продемонструвати зразок танку на військових парадах до Дня Незалежності, навіть ще до 2014-го року.
Станом на сьогодні відомо про виготовлення 10 зразків цієї техніки. Фотографії деяких просочувалися в Інтернет. Як і окремі деталі розробки.
Тепер, на питань журналістів щодо перебазування і самої залізної “Ноти” під контроль Міноборони і майбутньої долі цього проєкту, пояснення високопосадовців з оборонного відомства були такі:
“Дослідно-конструкторська робота закриватись не буде. Як така, реанімація проєкту “Нота” у тому вигляді, як він є зараз – потребуватиме значних капіталовкладень та часу, що на сьогоднішній день є малоймовірним.
Особливо враховуючи те, що Об’єкт 477 розроблявся ще у 90-і роки минулого сторіччя, і більшість вузлів та агрегатів потребують заміни елементної бази. Однак це не означає, що напрацювання у рамках дослідно-конструкторської роботи “Нота” не можуть бути використані при розробці інших зразків бронетехніки з виносним озброєнням”.
Що це за танк
Коріння проекту “Нота” тягнеться з першої половини вісімдесятих років минулого сторіччя. СРСР, Холодна війна і гонка озброєнь на фоні м’ясорубки в Афганістані. Тоді радянські танкобудівні підприємства займалися опрацюванням вигляду бойової машини нового покоління. Харківське конструкторське бюро з машинобудування з 1984 року розробляло проект під назвою “Об’єкт 477”. Його початкове найменування було “Боксер”, яке згодом замінили на “Молот”. Згодом до цифр в позначенні “477” додалася літера “А”.
Стабільна розробка танку “Молот”, або ж “477А” тривала до початку 90-х. Планувалося також зібрати першу дослідну партію бронемашин і провести державні випробування. Але далі був розвал СРСР, фінансування проекту прикрутили. Всі наявні “Молоти” вирушили на зберігання.
Вже за кілька років після розвалу Радянського Союзу військові відомства і оборонні підприємства України та Росії відновили співпрацю. Розвиток харківського проекту продовжився. Наявний танк “Молот” планувалося доопрацювати з використанням нових систем. Було змінене і позначення бронемашини. Танк став об’єктом “477А1” і отримав ім’я “Нота”. Роботи продовжувалися, хоча обсяги фінансування в порівнянні з часами СРСР були неспівставними і дуже обмеженими.
Замовником нового проекту виступало міноборони Росії. Головним розробником було ХКБМ. Ще кілька підприємств залучили до робіт на правах постачальників окремих систем і комплектуючих. Роботи тривали до початку 2000-х. У проміжку між 1998-м і 2001-м роками в Харкові були виготовлені кілька секретних прототипів “Ноти”. Потім проект закрили через відмову росіян його фінансувати.
Але розробка бронемашини була справді цікавою. Корпус “Ноти” пропонувалося будувати за традиційною схемою, але з розміщенням всього екіпажу під захистом бортів і даху. Планувалася максимальна автоматизація процесів управління і підготовки до пострілу. Лобова частина корпусу мала модульне бронювання товщиною близько 1 м. Борти були захищені комплексно, з використанням п’яти різних засобів. Використовувався як динамічний так і активний захист.
“Нота” оснащена гарматою на 152 мм. Як писав український військовий експерт Сергій Згурець, її можна замінити на натівську під новий боєприпас в 140 мм.
Танки сімейства “477” пропонувалося комплектувати двигунами потужністю 1500 к.с. На більшості дослідних зразків використовувалися дизельні мотори. Але серед них були й ті, які оснастили в рамках експерименту газотурбінними.
Керувати “Нотою” мав екіпаж з трьох осіб. У передній частині корпусу розташовувався механік-водій. У бойовому відділенні, поруч з автоматом заряджання, перебували навідник і командир. Всі члени екіпажу мали власні люки в даху корпусу і куполі башти, які були оснащені оглядовими приладами.
Габарити “Ноти” – великі, як і в інших танках сімейства “477”. Довжина машини з гарматою вперед перевищувала 10,5 м, висота – близько 2,5 м. Ширина обмежувалася вимогами залізничного транспорту. Маса бронемашини впритул наблизилася до максимально допустимих 50 т. Через надмірний ріст маси танку частину сталевих деталей замінили титановими.
Також у проекті “Нота” пропонувався комплекс управління озброєнням, який включав безліч різних приладів. Це і приціли з різними оптичними і тепловими каналами, розвинений бортовий обчислювач, система супутникової навігації, засоби розпізнавання цілей. Більше того, в планах конструкторів ХКБМ було створення засобів радіоуправління танком.
В чому складнощі
Як писав Сергій Згурець, проект розробки танку треба відновити, а також оновити бортову техніку з використанням сучасної елементної бази. Також 152-мм гармату замінити 140-мм зарубіжною, натівською. Про це вже було сказано.
Варто нагадати, що з часів розвалу СРСР в Україні існували постійні проблеми з виготовленням танкових стволів. Після отримання контракту на 49 бойових машин “Оплот” перед Україною постала проблема з виробництвом гладкоствольних танкових гармат. Виготовлення стволів у нас освоїв “Краматорський завод важкого верстатобудування”.
З початком російської агресії підприємство розпочало виготовляти стволи до мінометів, а минулого року була представлена 155-мм самохідна артилерійська установка “Богдана” з українським нарізним стволом.
Важливо, що в Краматорську виготовлення йде на обладнанні власного виробництва – спеціальному нарізному верстаті з цифровим програмним керуванням. На ньому можуть виготовлятись стволи калібром від 80 до 205 мм, гармати калібром 155-мм, а також стволи майже всіх наявних на озброєнні української армії артилерійських систем – ствол до 152-мм гармати 2А36 системи “Гіацинт”. Якщо мова йде про 140-мм гармату, то можна згадати українську розробку “Багіра”, яка все одно досі є експериментальною.
Свого часу зупинка проекту “Нота” стала ініціативою саме росіян. Так чи інакше, для продовження розробки танку в тому вигляді, в якому він планувався, необхідні російські комплекстуючі. Враховуючи розрив військово-технічного співробітництва з росіянами, проект танку “Нота” доведеться переробляти. Бо потрібні будуть нові оптико-електронні системи, так само як і електроніка до системи управління та інші речі. Частину комплектуючих, як наприклад системи захисту, комплекс електронно-оптичної протидії від керованого озброєння до стволів у перспективі зможе забезпечити українська промисловість. По електроніці також можлива взаємодія з польськими компаніями. Але на все це потрібен час, гроші та проектування переробки танку. Якщо ж вдасться залучити фінансування Саудівської Аравії, як це було у випадку з “Грім-2”, то на виході ми можемо отримати справді перспективну розробку. Зовсім не таку “мертву”, як танк “Ятаган” стандартів НАТО.