Останнім часом все більше розмов точиться довкола ймовірного збройного нападу російських військ на українську територію; сценарії називаються різні, повідомляє Depo.ua.
Україна перебуває під постійною загрозою повномасштабного нападу Росії. Просто бувають періоди, коли про це майже не говорять, а буває й навпаки – коли ця тема не сходить з передовиць ЗМІ. Другий варіант ми спостерігаємо зараз, коли лише лінивий не говорить про ймовірну загрозу нападу Росії з боку Криму у літньо-осінній період 2020 року. І варто зазначити, що говорить небезпідставно.
При цьому всі прекрасно усвідомлюють: якщо з повітря Путін не ризикне напасти через потужну українську систему ППО, а на суші ми його здатні так-сяк стримати, то проти нападу з моря ми наразі фактично безсилі. Наш “москітний флот”, по-перше, ще не готовий навіть на половину, а, по-друге, не призначений для відкритого збройного протистояння військовим кораблям ворога. Власне, інцидент у Керченській протоці 25 листопада 2018 року це наглядно продемонстрував.
Та що там казати – наразі Росія почувається повним господарем як на Азові, так і у північній частині Чорного моря, тоді як ми навіть унітази на своїх кораблях захистити не можемо.
Розуміють це і в РНБО, і в Міноборони, і в Генштабі ЗСУ, тому завчасно почали думати над способами адекватного і дієвого протистояння російським загарбникам з моря. З цією метою навіть придумали кілька цікавих і оригінальних рішень.
Зокрема, 5 грудня на військовому полігоні в Одеській області Збройні сили України відпрацювали систему берегової оборони за допомогою зенітно-ракетного комплексу С-125. Вся фішка в тому, що С-125 – це зенітка, що призначена для збиття повітряних цілей. Однак в ЗСУ вирішили переглянути її цільове призначення і перевірити на точність та надійність враження плавзасобів. Результат: 8 пусків – 8 знищених надводних цілей, що є відмінним показником.
Однак, є певні обмеження. Насамперед, – дальність польоту. При оснащенні зенітними керованими ракетами 5В27Д-М2 з активною радіолокаційною головкою самонаведення, зона ураження становить 40 км, що дозволяє збивати ворожі кораблі лише у безпосередній близькості до берега. Інший аспект – калібр, який складає лише 107-мм і підходить тільки для ураження малорозмірних цілей.
Але основна ставка при обороні українського узбережжя від загрози з моря робиться на крилаті ракети “Нептун”, бойові випробування яких почалися ще у 2018 році.
Ракета “Нептун” – це унікальна українська розробка, яка призначена для знищення кораблів водотоннажністю до 5 000 тонн, і має бойову частину масою у 150 кг. Тобто, вона здатна знищувати крейсери, ескадрені міноносці, фрегати, корвети, десантні та великі десантні і транспортні кораблі. Ракета має дозвукову швидкість (900 км/год), здійснює політ на надмалих висотах (10-15 м. під час крейсерського польоту і 5 м. при заході на ціль) і може маневрувати під час польоту. Номінальна дальність польоту – до 280 км.
Наразі розглядаються три варіанти використання ракет “Нептун”: з борту бомбардувальників Су-24, з борту ракетних катерів “Лань” і з наземних пускових установок – як стаціонарних, так і автомобільних. Враховуючи те, що бомбардувальники Су-24 нагадують літаючий металобрухт, а катерів “Лань” ВМС ЗСУ не побачать ще кілька років, як мінімум, то наразі найбільш перспективним бачиться використання “Нептуна” саме з берегової лінії.
Власне, на військовому полігоні в Одеській області регулярно відбуваються різні випробування, рід час яких крилата ракета “Нептун” не раз знищувала надводну ціль на відстані 280 кілометрів.
Для розуміння: відстань у 280 км дозволяє за допомогою ракетних установок, розташованих у Одеській області, топити російські кораблі на підходах до Севастополя, а ракетні установки, розміщені на Азовському узбережжі України в районі Бердянська, можуть прямим наведенням знищити Кримський міст разом з військовими кораблями, які його охороняють (ширина Азовського моря 200 км), а також майже дістати до російської військово-морської бази у Новоросійську.
Але у навколовоєнних колах ходять розмови, що 280 кілометрів – це офіційна дальність, перевищувати яку ракети подібного класу не мають через міжнародні домовленості, а насправді “Нептун” може літати ще далі.
Та навіть якщо це лише чутки, то вдосконалити крилату ракету на предмет збільшення дальності польоту бачиться більш перспективним, аніж, наприклад, будівництво дорогих (як на стадії будівництва, так і в утриманні) кораблів.
Тобто, маючи на озброєнні такі ракети у достатній кількості, Україна зможе говорити з Росією на рівних, як мінімум, на морі. Адже у такому випадку нам навіть не доведеться мати власний потужний військовий флот для того, щоб мати перевагу над флотом Росії. Будучи під постійним прицілом з українського узбережжя, російські кораблі й так плаватимуть тихіше води.
Але є одне але. Ракетні комплекси “Нептун” досі не передані на озброєння Збройним силам України. За планами попередньої влади і колишнього секретаря РНБО Олександра Турчинова, якого називають головним рушієм проекту “Нептун”, це мало б відбутись наприкінці 2019 року. Однак у нової влади на чолі з Володимиром Зеленським інші пріоритети, в тому числі щодо фінансування стратегічних оборонних проектів, тому, за останніми заявами, взяття комплексу “Нептун” на озброєння очікується не раніше 2021 року.