Україна продовжує нарощувати збройний потенціал, даючи друге життя радянській техніці зі складів, пише Depo.ua.
Мова йде про зенітно-гарматний комплекс ЗСУ-23-4 “Шилка”, приймально-здавальні випробування для Збройних сил України якого вчора провело державне підприємство “Балаклійський ремонтний завод”, що входить до складу “Укроборонпром”.
Як відомо, ДП “Балаклійський ремонтний завод” є одним з провідних підприємств Держконцерну, який виконує роботи з ремонту, модернізації та відновлення зенітно-ракетних комплексів для Збройних сил України. За даними підприємства, з 2014 року завод відремонтував близько 100 одиниць даної військової техніки та озброєння. При цьому за три роки підприємство збільшило обсяг виробленої продукції у 3,7 раз.
А тепер давайте розглянемо більш детально – що за “звіра” такого випускають з клітки українські зброярі.
Отож, з енциклопедичних джерел відомо, що ЗСУ-23-4 “Шилка” – це зенітна самохідна установка радянського виробництва, що призначена для безпосереднього протиповітряного захисту наземних військ, знищення повітряних цілей, що летять зі швидкістю до 450 м/с, на відстанях до 2500 метрів та висотах до 1500 метрів, а також наземних (надводних) цілей на відстані до 2000 метрів з місця, з короткої зупинки і в русі.
Отож, як бачимо, первинним призначенням “Шилки” є захист від ворожих літаків та вертольотів. Однак, в умовах гібридної війни на Донбасі і відсутності у терористів авіації, українські бійці знайшли нове застосування цій бойовій машині: ураження наземних цілей. Наприклад, скорострільність, швидкість та маневреність “Шилки” дозволяє застосовувати її для придушення вогневих позицій противника.
Екіпаж установки складається з 4-х людей: командир, оператор пошуку, оператор дальності і механік-водій.
Озброєння “Шилки” складається з чотириствольної автоматичної зенітної гармати АЗП-23-4 з рідинним охолодженням і радіо-приладного комплексу. Наведення гармати здійснюється за допомогою гідроприводу, а на наземні цілі також і в ручному режимі.
Боєкомплект установки становить 2000 снарядів, а скорострільність – 3400 пострілів за хвилину. “Шилка” здатна стріляти боєприпасами БЗТ (бронебойно-запально-трасуючі), ОФЗТ (осколочно-фугасні-запально-трасуючі) і ОФЗ (осколочно-фугасні-запальні). Зазвичай, спорядження стрічки роблять наступним: три ОФЗТ і один БЗТ.
При вазі в 21 тону вона обладнана 23-мм чотирилюфною зенітною гарматою, швидкострільність кожної з яких якої складає 11 пострілів на секунду. Максимальна дальність пострілу: угору 1500 м, поземно 2500 м. Максимальна швидкість руху по шосе – 50 км/г. Швидкість по нерівній місцевості – до 30 км/г.
Повідомляється, що під час останнього тестування була повністю перевірена робота всіх систем бойової машини, включаючи ведення вогню із 23-мм зчетвереної автоматичної гармати на швидкості 3400 пострілів за хвилину.
До речі, досвід останніх військових конфліктів за участю “Шилки” показав її, як серйозну бойову одиницю не так в силовому, як в психологічному впливі на супротивника – її шквал вогню не всяка піхота витримає. Саме в універсальності цілей і полягає її міць.
Що стосується війни на Донбасі, то “Шилка” була помічена, зокрема, в Авдіївській “промці”. Це про неї бійці жартували: “Досить неповоротка, але при її масі – це не її проблеми”.
І хоч на даний час “Шилка” вважається застарілою зенітною установкою (ще за радянських часів почалася її заміна на більш досконалий ЗРПК “Тунгуска”), однак, незважаючи на це, вона до сих пір перебуває на озброєнні збройних сил Росії, України і декількох десятків інших країн.
Точну кількість цієї хоч і далеко не сучасної, але досі дуже ефективної зброї на складах Збройних сил України дізнатись не вдалося, однак можна припустити, що ще кілька сотень її “примірників” в загашнику лежить.
Нагадаємо, що давати друге життя старій законсервованій техніці і швидше, і дешевше, аніж розробляти і виробляти нові моделі. Особливо в умовах тотального дефіциту часу і хронічної нестачі коштів, з якими Україна зіштовхнулась внаслідок російської агресії.