Віддаючи данину пам’яті героям Другої світової війни не можна забувати про ті автомобілі, які посприяли солдатам і їх союзникам в боротьбі проти німецько-фашистських загарбників. Багато автомобілів того періоду, відслуживши своє на благо світу, зараз є пам’ятками.
Багато з них, ще на ходу, але не без допомоги ентузіастів, які займаються їх обслуговуванням. Однак роки йдуть, покоління змінюються, і деякі уявляють собі, як виглядають автомобілі тієї епохи, тільки завдяки фільмам про війну. Ми вирішили віддати данину поваги «залізним коням», які внесли свій вклад у Велику Перемогу. У цій статті ми постараємося згадати значущі автомобілі, якими користувалися наші українські солдати і їх союзники.
ГАЗ-ММ і ГАЗ-М1
Говорячи про Другу світову війну не можна не згадати «полуторку» і «емку», іншими словами ГАЗ-ММ і ГАЗ-М1. Історія вантажівки ГАЗ-ММ або в простолюдді «полуторка» почалася з того самого моменту, як в 1932 році в розпорядженні радянських інженерів виявилися креслення і машинокомплекти автомобіля Ford-АА. Однак нашим умільцям довелося вносити деякі зміни в конструкцію автомобіля. Зовні він все ж нагадував «Форд», але для радянських громадян він назавжди залишився всіма улюбленою «полуторкою».
Схожа історія пов’язана і з легковиком ГАЗ-М1. Прототипом для “емки” послужив Ford model A. Також, як і з вантажівкою, інженерам довелося попрацювати і щось змінити. Так і вийшов автомобіль ГАЗ-М1. З приходом війни «полуторку» довелося модернізувати. В першу чергу думали про здешевлення і прискорення виробництва: країна виявилася не готова до трагічних подій. До початку війни зовнішній вигляд ГАЗ-ММ змінився кардинально: у вантажівки пропала права фара, дзеркало заднього виду, бампер, глушник і навіть передні гальма. Незважаючи на те, що вже якийсь час кабіну «полуторки» робили повністю із заліза, довелося «затягнути паски», кабіна знову стала дерев’яною, також, як і сидіння водія. Автомобілі, стали називатися ГАЗ-ММ-В (умовно), що означало «військові».
ЗІС-5 і ЗІС-6
Багатьом ЗІС-5 (або «тритонка») відома по пам’ятникам Другої світової війни, саме «тритонка» частіше за інших (навіть частіше «полуторки») з’являлася на п’єдесталах. Хоча зовні автомобілі дуже схожі, але ЗІС-5 значно більше свого побратима ГАЗ-ММ. Його прототипом став вантажний автомобіль Autocar-5S. Однак він виступив тільки прототипом. Радянським інженерам довелося «повозитися» і створити з того, що у них вже було більш сучасний і витривалий автомобіль.
Що у них в результаті і вийшло. Як і ГАЗ-ММ, для військових цілей «тритонку» модернізували. Спочатку «Катюшу» пробували монтувати саме на вантажний автомобіль ЗІС-5, але шасі вантажівки не витримувало інтенсивності стрільби, до того ж автомобіль мав не надто хорошу прохідність по грунту. Тому «Катюшу» вирішено було монтувати на ЗІС-6 – шестиколісного
побратима «тритонки». Однак навіть для ЗІС-6 вона виявилася занадто важкою, тому, коли по ленд-лізу в СРСР почали поставляти «Студебеккер», «Катюші» стали кріпити саме на них.
ГАЗ-67
У 1942 році в СРСР з’явився «Наш Вілліс», автомобіль ГАЗ-67, який також називали «Іван-вілліс» або «Козлик». Однак появу ГАЗ-67 передувало створення ГАЗ-64 – його спроектували і зібрали всього за 51 день. Однак випущений він був обмеженим тиражем, всього 686 примірників. Після чого було прийнято рішення вдосконалити ГАЗ-64, саме так з’явився «Наш Вілліс» або «Козлик».
У 1942 році ГАЗ-67 вже поставлявся на фронт. А вироблявся він аж до 1953 року. Після чого його змінив ГАЗ-69. Однак радянським солдатам бракувало вітчизняних автомобілів, що цілком зрозуміло, враховуючи умови воєнного часу. Заводи не встигали випускати необхідну кількість автомобілів, адже більшість з них були перепрофільовані на виробництво зброї. Тому без допомоги союзників радянська армія програвала по укомплектованості автотехнікою. Інший раз саме наявність автомобіля, який би міг швидко доставити військовослужбовця з терміновим повідомленням з точки «А» в точку «Б», вирішувало результат цілого бою. Тому потрібно віддати належне радянським союзникам, що входять в Антигітлерівську коаліцію, які займалися постачанням автомобілів на територію Союзу. Найбільше автомобілів прибуло в СРСР за договором ленд-лізу з США.
Willys MA, Bantam BRC 40 і Ford GP
Willys MA «Вілліси» змогли підкорити наших солдатів настільки, що всі військові позашляховики (крім позашляховиків фірми «Бантам») називали саме «Вілліс».
Історія Willys стартувала за рік до початку Другої світової війни і пов’язана зі скандалом. І навряд чи хтось міг подумати, що «вілліси» стануть настільки популярні серед радянських солдатів. Почалося все з того, що армія США організувала конкурс на створення військових позашляховиків. Учасникам конкурсу запропонували вкластися в 2 місяці. Тоді в конкурсі брали участь 2 фірми: «Willys-Overland Motors» і «American Bantam». В термін конкурсу уклалася тільки компанія «Бантам», проте фірма «Вілліс» вирішила хитрувати і не здаватися. Компанія підкупила когось із посадових осіб, щоб продовжити терміни конкурсу, після чого викрала технічну документацію суперника і, власне, створила свій «Вілліс».
Однак завдяки тому, що терміни проведення конкурсу збільшилися, в ньому тепер вже могла взяти участь всім відома компанія «Ford». Так вийшло, що всі три «перших» військових позашляховика виявилися схожі один на одного. Але тепер-то ми знаємо, що компанія «Вілліс» викрала креслення у «Бантома», але чому прототип «Форда» виявився схожий на автомобілі конкурентів – залишається загадкою, можливо гігант автомобілебудування теж вирішив схитрувати. Так з’явилися Bantam BRC 40, Willys MA і Ford GP.
Більшу частину з «пробних» позашляховиків відіслали в СРСР за програмою ленд-лізу. У свою чергу американські автомобілі дуже полюбилися радянським військовослужбовцям, вони виявилися менш вибагливими, ніж вітчизняні машини і без проблем долали бездоріжжя. Особливо полюбилися військовим «вілліси». «Вілліс» називали всі позашляховики, крім автомобілів «Бантам» їх люблячи називали «бантиками».
Studebaker US6
«Студебекери» теж припали до смаку радянським солдатам. Але поява на території Радянського Союзу «Студебеккера» пов’язано з провалом фірми на території Америки. Вантажівка Studebaker US6 не підійшла по ряду характеристик для армії США, тому фірма «Studebaker Corporation» могла б провалитися, якби не ленд-ліз і поставки в Союз і Великобританію. Вантажівки виявилися набагато більш «витривалі», ніж радянські машини. На «Студебекери» кріпилися «Катюші». Більшість «Студебеккерів», що відправлялися по ленд-лізу союзникам, були доставлені в СРСР, набагато менше вантажівок вирушили до Великобританії.
Matador
Одним з найпопулярніших тягачів англійської армії був Matador. Він використовувався для перевезення великовагових знарядь. З 1937 року по 1945 рік було вироблено понад 10 тисяч тягачів Matador. В армії Великобританії «Матадор» використовували аж до 1970 років. Транспортування знарядь могла потягнути не кожна вантажівка, але у «Матадора» з цим проблем не виникало. Він мав безліч модифікацій. Були навіть версії тягача з гусеницями.
Peugeot 201
На «службі» в численних французьких штабах перебували легкові автомобілі «Пежо» і незважаючи на те, що зовнішній вигляд автомобіля Peugeot 201 навіть віддалено не нагадував військову машину, «Пежо 201» використовувалися як для перевезення командувачів, так і в бою. На задньому сидінні міг спокійно розміститися кулеметник з боєкомплектами, який стріляв через відкриту частину брезентового верху кузова.
Автомобілів, які брали участь у військових діях було багато, одні запам’яталися краще, ніж інші. Говорити про них можна годинами, а згадувати їх тижнями. Але ще важливіше пам’ятати про героїзм громадян, які ціною власного життя захищали свою Батьківщину і дали можливість мирно жити наступним поколінням. Ми зобов’язані дякувати їм і зробити так, щоб їх подвиг ніколи не був забутий.