Сімейство Mercedes-AMG GT розрослося до неймовірних масштабів: шість цивільних і дві трекові модифікації. І, здається, це перша за 53 роки реальна загроза для головного спорткара планети.
Після відходу на спокій купе SLS AMG, люди з Mercedes не втомлювалися повторювати, що на зміну «крилу чайки» прийде не менш красива, але більш доступна і вміла машина. Не соромилися вони і інших гучних заяв, наприклад, не раз пообіцявши з її допомогою, якщо не скинути, то хоча б посунути з п’єдесталу пошани головний спорткар сучасності – Porsche 911.
Через кілька років Mercedes випустив AMG GT, причому німці взяли за основу для свого автомобіля зовсім іншу філософію. Вони віддали перевагу класичному компонуванню, встановивши мотор спереду. Втім, назвати схему шасі AMG GT чисто класичною буде не зовсім правильно. На німецькому купе використовується компоновка типу transaxel. Коробка передач і головна пара в єдиному картері встановлені над задньою віссю. Та й сам двигун максимально зміщений за передню вісь в межі колісної бази.
Ці рішення дозволили забезпечити автомобілю з 4-літровим V8 під капотом практично ідеальне розвагування. Які переваги це дало? Думаю, немає сенсу пояснювати, що таке рішення дозволяє прищепити будь-якому автомобілю благородні їздові звички. Ну, а спорткару вони просто покладені.
Саме з цієї причини відразу після дебюту AMG GT став справжнім одкровенням. Але німці, як виявилося, слів на вітер не кидали і продовжили активний наступ. Слідом за GT і GT S випустили родстер в таких же виконаннях, а трохи пізніше показали саму екстремальну версію автомобіля з 585-потужним V8 під капотом і літерою R на кромці кришки багажника.
Але і цього виявилося недостатньо, тому що до 50-річчя AMG в лінійці GT між «еской» і «еркой» з’явилася проміжна версія з літерою C і 560 кіньми під капотом. І це, не рахуючи трекових модифікацій GT3 і GT4 для гоночних клієнтів.
Трек Більстер Берг неподалік від містечка Падерборн деякі називають Нюрбургринг в мініатюрі. Траса протяжністю 4,2 км складається з 18 підступних поворотів і володіє досить серйозними перепадами висот. Саме там нас чекає знайомство з GT R.
AMG GT настільки простий в управлінні, що з ним впорається будь-яка домогосподарка, і при цьому він настільки зрозумілий і чесний в межі, що напевно сподобається досвідченому драйверу. І тут справа навіть не в надбавці потужності «вісімки», яка до слова досягає 557 к.с., а в повнокерованому шасі. Тут використовуються поворотні задні колеса, які можуть відхилятися на малі кути, допомагаючи переднім. Таке рішення сильно змінює враження від автомобіля. Такий AMG GT ще більш слухняний, ніж «базова» машина.
Але все це справедливо тільки в спокійному темпі. При швидкісній їзді GT З більш вимогливий до водія. І якщо на прямих перестроюваннях з ряду в ряд все більш менш стабільно, то при активному керуванні в поворотах поведінка автомобіля вже не настільки зрозуміла і прозора. GT може проявляти як схильність до заносу, так і почати ковзати передньою віссю назовні дуги. Втім, і ця версія, як ми пам’ятаємо, не претендує на звання головного мерседесовского спорткара для треку. Для любителів виїхати на гоночне кільце є «ерка».
Але, все ж він не просто створений для треку. Суворий і безкомпромісний характер в ньому виховували на найскладнішій гоночній трасі планети – легендарному Нордшляйфе. Маркетологи «Мерседеса» для більшого залякування навіть назвали його “Звір з Зеленого Пекла”, коли влаштовували перший публічний показ автомобіля на фестивалі швидкості в Гудвуді.
І все ж, абстрагуючись від лірики, спробуємо в декількох цифрах розповісти про найвидатніші якості цього автомобіля. І перше, що варто знати – це 7 хвилин 10,92 секунди. Саме стільки знадобилося GT R, щоб проїхати «Північну петлю». На той момент це був 4-й результат серед серійних автомобілів для доріг загального користування. Він розташувався слідом за Porsche 918, Lambo Aventador SV і Nissan GT-R Nismo. Зараз, правда, в цей ряд вклинилися Huracan Performante і Porsche GT2 RS. Але все ж непогана компанія, правда?
Друге, що варто знати про GT-R – це потужність в 585 кінських сил. І вони, до речі, «вижиті» все ж з тієї 4,0-літрової “бітурбовісімки». Причому чуття нам підказує, що це ще не межа.
І, нарешті, третє – це 90 кілограмів. Саме на стільки схудла «ерка» у порівнянні з «еской». Втім, знаючи дві останні цифри, абсолютно не варто дивуватися першої. Хоча зрозуміло, що результати часу на треку – це ще й заслуга купи доробок шасі, включаючи впровадження більш жорстких спортивних підвісок з іншими точками кріплення, поворотних задніх коліс, а також активної аеродинаміки з електронно-керованим переднім сплиттером і масивним заднім антикрилом, що змінює кут атаки.
З перших хвилин за кермом GT R стає ясно, що це – справжнісінький спортивний снаряд. Тут і гіперчутлива педаль «газу», і неймовірна жорсткість підвісок і безкомпромісний «робот». А ще тут більш легке кермо. Воно не настільки перевантажене, як на GT S і GT C, що забезпечує ще більш чіткий зворотний зв’язок з дорогою. Часом здається, що не рулюєш, а мацаєш асфальт кінчиками пальців.
І навіть це не додає сміливості, щоб спробувати показати хоч пристойний час на колі Більстер Берга. По-перше, траса за весь день так і не встигає підсохнути від коротких злив, а по-друге, GT R – це той рідкісний випадок, коли автомобіль не прощає навіть найменших помилок.